У СумДУ створили радіошколу Андрія Куликова

На кафедрі журналістики та філології Сумського державного університету 3 вересня почала діяти радіошкола Андрія Куликова, створена за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні та ГО “Медіакомпас”.

Учасниками тренінгів, проведених Андрієм Куликовим, стали студенти спеціальності “Журналістика” СумДУ. Невдовзі, по завершенні навчання, студенти представлять власні радіопроекти.

“Медіакомпас” запрошує до участі в тренінгу для тренерів з медіаграмотності

Громадська організація “Медіакомпас” запрошує вчителів, викладачів, журналістів та громадських активістів, які проживають у Сумській області (окрім міста Суми) взяти участь у тренінгу “Медіаграмотність у регіонах України”.

Міжнародний проєкт проводиться ГО “Interlink Academy” (Німеччина) та ГО “МедіаКомпас” (Україна) в Сумській області. Підтримку надає Міністерство закордонних справ Німеччини.

Основна мета – підготувати тренерів з медіаграмотності, удосоконалити їхні знання та навички в медіаграмотності та проведенні тренінгів, популяризувати критичне мислення в громаді.

Етапи проєкту:
1 етап (3-6 жовтня 2019 року) – підготовка тренерів у Сумах, СумДУ;
2 етап (жовтень – листопад 2019 року) – проведення учасниками проєкту мультиплікаційних тренінгів (3 тренінги по 4 години кожен для 15 учасників) з медіаграмотності у своїх громадах (допомога тренерів надається) та підготовка звітів з проведених тренінгів;
3 етап (29-30 листопада 2019 року) – завершення навчання, обмін досвідом, обгворення підсумків проєкту в Сумах.

Участь безкоштовна, проєкт покриває навчання, проживання, харчування, транспортні витрати, матеріали. За проведення трьох мультиплікаційних тренінгів учасники НЕ отримують оплату праці.

З усіх питань звертатися за тел. +380662173769 (Юлія)

o.t.mediakompass@gmail.com

Форма для реєстрації за посиланням.

“Урна для популіста”: молоді виборці вчилися голосувати розумно

Громадська організація «Медіакомпас» перемогла в Конкурсі мініпроектів «Медіаграмотність для молодих виборців» від Академії Української Преси за підтримки уряду США та Internews.

Тренер Олена Євтушенко, викладач кафедри жрналістики та філології СумДУ, провела 19 червня для молодих виборців регіону освітній квест «Урна для популіста».

Участь у квесті взяли дві команди активної молоді, загалом 30 осіб. Мета квесту – через інтерактивні форми роботи вчити молодь критично мислити, набувати навичок розрізнення ознак популізму в заявах політиків та політичних партій.

Під час офлайн-квесту молоді виборці аналізували політичну рекламу, заяви політиків, програми політичних партій щодо використання популістичних гасел та обіцянок політичними лідерами. Учасники отримали розуміння, що таке популізм, як його ідентифікувати, детально ознайомилися із повноваженнями Верховної Ради України, виборчим законодавством та власними виборчими правами.

Представники організації “Медіакопас” сподіваються, що такі освітні форми роботи надалі сприятимуть більш відповідальному споживанню медіаконтенту молодими виборцями не лише в період передвиборчих перегонів, а й між ними.

Проведення освітнього квесту «Урна для популіста» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю організації «Медіакомпас» у партнерстві з Академією Української Преси та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Учні Вільшанської школи вчилися вирізняти факти

Тренер Літньої школи журналістики СумДУ Юлія Коваль та тележурналіст, викладач кафедри журналістики та філології СумДУ Раїса Стоян 12 травня провели тренінги для учнів Вільшанської опорної школи (Недригайлівський район Сумської області). Навчальний захід організував Регіональний професійний центр базової медіаграмотності.

Участь узяли 17 школярів 5-7 класів, які відпочивали в пришкільному таборі відпочинку.

Тема тренінгу – “Що  таке  інформаційне  повідомлення,  факт

(фактаж)?  Як  відрізнити  правдиві  факти від  фейкових?”

Школярі  взяли працювали в  малих  групах.  За  картинками вони мали написати своє журналістське повідомлення, намагаючись керуватися стандартами “оперативність”, “достовірність”, “точність”,  “повнота”, “доступність”.

 

Представники Центру провели тренінги для учнів Овлашівської школи

Регіональний центр медіаграмотності організував 7 червня виїзний тренінг для учнів Овлашівської загальноосвітньої школи (Сумська область). Його провели тележурналіст, викладач кафедри журналістики та філології СумДУ Раїса Стоян та тренер Літньої школи журналістики СумДУ Юлія Коваль. У тренінгу взяли участь 17 учнів 7-9 класів.

Діти в ігровій формі освоювали прості методи критичного аналізу інформації мас-медіа: як вирізняти у новинній журналістиці  ознаки  замовних  матеріалів, маніпуляцій громадською думкою, як шукати інформацію про власників медіа.

Після короткої лекції діти працювали в групах над практичним редакційним завданням. Вони розглядали реальний приклад – п

овідомлення про надзвичайну ситуацію – і пропонували план дій та джерела перевірки  інформації.

 

Більшість роздержавлених ЗМІ в регіонах продовжують демонструвати залежність від влади

Аналітичний звіт моніторингу регіональних ЗМІ

Інститут демократії імені Пилипа Орлика

Квітень 2019

У квітні 2019 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні здійснював моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у 8 регіонах України: Сумській, Полтавській, Херсонській, Чернігівській, Рівненській, Івано-Франківській, Тернопільській та Донецькій областях. Раніше ці області, окрім Донецької, не досліджувались експертами Інституту. Моніторинг ставив на меті оцінити якість контенту, тематику та спосіб висвітлення передвиборчих перегонів в роботі реформованих місцевих ЗМІ.

У квітні 2019 року експертна група ІДПО обрала по 4 друкованих видання в кожному з восьми регіонів та їх онлайн версії, якщо такі існують. До вибірки увійшли переважно районні газети. Всього було оцінено 1482 матеріалів у друкованих медіа і 689 – в електронних версіях.

Висновки

Моніторинг ІДПО у квітні дає підстави стверджувати: в регіональних роздержавлених медіа погано висвітлюються соціально важливі проблеми, мало аналітики, глибини бачення проблем, пропозицій щодо їх вирішення. Роздержавлені місцеві медіа не шукають власне обличчя та свою нішу в інформаційному просторі регіонів. В експертів склалося враження, що журналісти працюють не виходячи з редакцій, не обізнані про справжні проблеми мешканців своїх регіонів й не намагаються бути корисними своїм аудиторіям.

Цілком очікуваними виявились результати щодо тем, що їх розміщували роздержавлені місцеві ЗМІ. Приділяючи більше уваги життю місцевої громади, соціальним проблемам, місцевому самоврядуванню, майже зовсім не висвітлюють політичні, наукові або міжнародні питання. Висвітлення життя громади можна назвати епізодичним. Також дуже мало матеріалів, які б дозволили читачам об’єктивно оцінити роботу місцевої влади: переважно одностороннє висвітлення в протокольному форматі. У виданнях багато передруків, що може свідчити або про нестачу персоналу, або про низьку продуктивність редакцій.

Роздержавлені медіа у вибірці мало уваги приділяють війні Росії проти України, Операції Об’єднаних Сил, реабілітації військових, поранених, проблемам родин загиблих та переселенців. Ці теми також майже відсутні на шпальтах ЗМІ Донецької і Луганської областей, які територіально наближені до лінії фронту й найбільше потерпають від військового конфлікту на сході країни.

Місцеві ЗМІ не нехтують заробляти на «джинсі». Цікаво, що відсоток замовних матеріалів в онлайн версіях видань в кілька раз перевищує відсоток «джинсових» матеріалів на шпальтах цих самих газет. У квітні найпопулярнішими персонами, в інтересах яких «джинсували» місцеві ЗМІ, були Петро Порошенко, Юлія Тимошенко Володимир Зеленський, Валентин Наливайченко, Мінюст на чолі з Павлом Петренком. На місцевому рівні – депутатка Сумської обласної ради Лілія Ричкіна та депутат Херсонської облради Павло Філіпчук.

Експерти зауважили, що у виборчий період місцеві ЗМІ здебільшого виконували роль статистів: публікації на виборчу тематику не надавали аналізу, експертних оцінок або результатів досліджень. Якщо ЗМІ працюватимуть в такому ж стилі під час парламентських перегонів, то виборець навряд отримає об’єктивне уявлення про кандидатів та партії.

Позитивним результатом моніторингу квітня є майже повна відсутність проросійських меседжів, пропаганди, фейків, які б загрожували інформаційній безпеці України.

Серед слабких сторін місцевих видань експерти назвали стиль «одного автора». Наприклад, у Слов’янській газеті «Вісті» (Донецька область) всі матеріали на першій шпальті випуску підписані одним іменем Григорія Кульбаки. Складається враження, що це газета – блог однієї людини. Оскільки один журналіст не здатен виробити велику кількість якісних матеріалів, то газета має одноманітні публікації й несе репутаційні ризики.

Друковані видання не позбулися «паркетності» після роздержавлення: саме прес-служби домінують як джерела інформації. Місцеві газети розміщують велику кількість протокольних матеріалів, які не марковані позначкою «на правах угоди», чим демонструють інформаційну залежність від прес-служб місцевої влади. Саме новини від місцевих очільників складають інформаційну картину дня місцевих медій. Користування іншими джерелами для збору інформації в більшості ЗМІ обмежене або відсутнє.

Можна стверджувати, що ставши незалежними місцеві ЗМІ залишились у тісній зв’язці з владою й всіляко демонструють свою готовність «інформаційно обслуговувати владу». Причини цього явища потрібно більше детально досліджувати. Серед можливих причин експерти ІДПО називають відсутність у керівників ЗМІ розуміння правил ведення медіа бізнесу, відсутність маркетингових стратегій у місцевих ЗМІ та вміння комунікувати з аудиторіями, нестача обігових коштів, малі й нерозвинуті місцеві ринки реклами. Як наслідок, місцеві органи влади залишаються основним рекламодавцем для районок, й, відповідно, можуть впливати на зміст й стиль місцевих видань.

Друковані медіа

Матеріали з ознаками замовності та неналежного маркування

В моніторинговий тиждень з 1 по 7 квітня 2019 року в роздержавлених друкованих ЗМІ восьми регіонів (Івано-Франківськ, Тернопіль, Донецьк, Херсон, Рівне, Полтава, Суми, Чернігів) експертами ІДПО було зафіксовано 22,3% публікацій сумнівної якості, що складались з 6,7% матеріалів з ознаками політичної або комерційної замовності та 15,5% – неналежно маркованої реклами.

Помітними лідерами у кількості матеріалів з ознаками політичної і комерційної замовності та неналежно маркованої реклами були видання Херсонської (35%), Полтавської – (31%) Донецької (27%), Івано-Франківської (25%) і Сумської (16%) областей. У роздержавлених виданнях цих областей, як і в тих, що досліджувалися в лютому 2019, значний відсоток реклами журналісти зовсім не маркують, що є порушенням закону про рекламу, оскільки вводить читача в оману. Деякі видання не маркують навіть блокову рекламу. Експерти ІДПО припускають, що редактори і журналісти не обізнані про зміст закону про рекламу.

Наприклад, у виданнях Херсонської області прихована реклама склала третину всього контенту (!). Це зокрема газета “Нова Каховка” – 38,6%; “Вісті” – 31,6%, «Нове життя» – 34,8%. У “Каховської зорі” – 18,9% немаркованих маніпулятивних текстів. Також багато немаркованої реклами у виданнях Донецької області: газети “Вперед” – 30,5%; “Маяк” (Покровськ) – 27,9%; “Вісті” -20%; “Зоря” – 17,5%.

Антирейтинг Херсонської області у кількості матеріалів з ознаками замовності очолила онлайн версія газети “Каховська зоря” kahzorya.org.ua, яка розмістила більше половини (53,3% !) матеріалів з ознаками замовності.

«Більшість проаналізованих херсонських ЗМІ орієнтуються на владу як інформатора та генератора новин. На шпальтах видань кожен п’ятий матеріал стосується подій, ініціатором яких виступає місцева чи регіональна влада. Однією з найбільш “офіціозних” в цьому сенсі газет є “Нова Каховка“, – зазначив експерт Микола Польовий. – Відповідно, можна стверджувати, що ставши незалежними, вони так і залишились у фреймі «залежних від влади” або “таких, що “мають інформаційно обслуговувати владу”. Водночас, можливо, такий стан речей є відображення цими ЗМІ більш загальної проблеми – патерналізму населення».

У Полтавській області тенденція до розміщення джинси онлайн також була очевидною. Найбільший джинсар газета “Полтавський вісник” поставила 23,3% в друці й 54,5% матеріалів з ознаками замовності на однойменному сайті. Сайт газети “Зоря” 42,9% (при 4,3% в друці); сайт газети “Лубенщина” – 12,3% (7,4% в друці). Найменше джинси запропонували читачам журналісти газети “Перемога” – 0,7%. Втім, сайту газета не має.

Найцікавішою є ситуація з газетою «Полтавський вісник». Найвищі показники щодо замовності у цьому виданні (26,67%) поєднуються із публікацією немаркованої реклами (11,11%) та найвищим рівнем дотримання стандартів (3,87 бали). Тобто, редакція знається на правилах журналістської діяльності і свідомо їх порушує, прагнучи приховати замовність”, – коментує координаторка одеської групи Олена Іванова.

У роздержавлених виданнях Донецької області кількість джинси порівняно з лютим дещо зменшилась, проте збільшилась кількість неналежно маркованої реклами: 2,5% замовних та 25,2% немаркованої реклами в друкованих, й 5,6% джинси в онлайн виданнях. Найбільше джинсує газета “Вісті” (Словянськ) – 5,7% (у лютому (28,6%) та її сайт “Карачун” – 6,7% (у лютому 15%). В той час, коли газета “Маяк” (Покровськ) не мала джинси, 28% її матеріалів були неналежно маркованою рекламою. Лідером неналежно маркованої реклами в донецькому регіоні є газета “Вперед” маючи 30,5% прихованої реклами.

Серед медіа Івано – Франківського регіону друковані ЗМІ містили 11,5% матеріалів з ознаками замовності та 13,7% неналежно маркованої реклами. Найбільше матеріалів з ознаками замовності запропонували читачам газета “Галичина” – 22,1% джинси і неналежно-маркованої реклами 23,5% та “Голос Покуття” – 11,3% замовних текстів і 17,7% прихованої реклами. При цьому відсоток джинси в друкованих та онлайн виданнях регіону є рівним – на рівні 11,3%.

«Галичина» підтримує мера Івано-Франківська Руслана Марцинківа, друкує багато матеріалів паркетного характеру, хоча мала б позначати їх позначкою «за угодою». Снятинська «Голос Покуття» «агітувала» за чинного Президента та партію «Воля» Юрія Дерев’янка. Лідером з комерційної джинси був агрохолдинг «Мрія». Він також є одним з найактивніших замовників комерційної джинси і в чернівецьких виданнях”, – зауважує координаторка чернівецької експертної групи Любов Василик.

Серед видань Сумської області газета “Ворскла” (Великописарівськ) розмістила найбільше сумнівних публікацій – 23%: 10,8% матеріалів з ознаками політичної і комерційної замовності та 12,2% неналежно маркованої реклами. При цьому, на сайті цього видання vorskla.in.ua майже вдвічі більше джинси (20%), ніж в газеті. Сайт Ямпіль.info посів друге «джинсове» місце, маючи 8,3% з загального обсягу тижневих повідомлень на сайті.

Сумські журналісти ще не освоїли практики відповідно позначати матеріали, що явно підготовлені за домовленістю з органами влади для висвітлення її діяльності. Таку ж проблему спостерігали експерти й у луганських, дніпровських, івано-франківських ЗМІ. Такі публікації переважно ховаються за рубрикою «Офіційно» чи подібними», – коментує координаторка сумської експертної групи Алла Федорина.

Рівненська область. “Життя і слово” (Острог) з 11,3% джинси плюс 3,5% неналежно маркованої реклами лідирує в антирейтингу реформованих видань регіону. Ще 19% матеріалів з ознаками замовності та 2,4% прихованої реклами на сайті zhislovo.rv.ua газети “Життя і слово”. Серед цих публікацій більшість на тему президентських виборів. Стосувалися ці матеріали трьох кандидатів у Президенти – Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Володимира Зеленського. Причому ці публікації з’явилися хронологічно так: «за» Порошенка і Тимошенко – перед першим туром, а «проти» Зеленського – перед повторним голосуванням. “Новини Рокітнівщини” розмістили 4,3% джинси та 12,3% неналежно маркованої реклами та 5% джинси на сайті. “Сарненські новини” маніпулювали менше – 2,2% джинси, й 7% прихованої реклами, плюс 8,3% джинси на сайті. Інший спосіб уведення аудиторії в оману в газети «Нове життя», яка розмістила лише 1,3% джинси, проте 30% контенту становить неналежно маркована реклама. Джинси на сайті видання http://newlife.rv.ua/ більше – 5,6%.

У друкованих виданнях Чернігівської області зафіксовано 6,6% матеріалів з ознаками замовності. Найбільше джинси розміщено в газеті “Маяк” – 10,3% і 6,9% неналежно маркованої; “Наше слово” – 7,4% і 2,9% прихованої реклами; “Трудова слава” – 7,1% і 14,3% немаркованої реклами.

Однією з хронічних проблем місцевих газет є маркування реклами на власний смак. Приміром, житомирські газети маркують такі публікації виділенням подвійними чи «жирними» рамками або позначками «Р» чи рубрикою «Точка зору»,порівнює експертка Ірина Новожилова. – Чернігівські районні газети застосовують ще більш творчі способи приховування рекламних матеріалів, розміщуючи їх в рубриках на платній основі «Імідж», «На піку реформ», «Цікавий досвід», «Сьогодення». Лише менська газета «Наше слово» в окремих випадках маркує рекламу у відповідності до Закону України про рекламу словом «реклама».

Видання Тернопільської області мали найменше матеріалів з ознаками замовності та неналежно немаркованої реклами серед усіх регіонів. Газета “Голос народу” мала 10,4% джинси та її сайт – 4,3%; газета “Свобода” – 9,5% матеріалів з ознаками замовності й 6,3% – на сайті. Найбільше поважають своїх читачів журналісти газети “Подільське слово” (сайту газета немає), де не маніпулювали свідомістю громадян ані розміщуючи джинсу, ані приховуючи рекламу. Газета “Діалог” та її сайт також не містили джинси, проте розмістили неналежно маркованої реклами у 4,3% матеріалах.

Дотримання журналістських стандартів

Експерти ІДПО у квітні досліджували дотримання професійних стандартів в роздержавлених регіональних медіа. Середній бал дотримання стандартів знаходиться на одному рівні в друкованих і електронних варіантах досліджуваних видань: 3,59 бали в друкованих і 3,69 бали на сайтах з можливих 5,0. Матеріали здебільшого написані доступною мовою. Важливо, що в текстах відсутня мова ворожнечі.

Найгірше журналісти реформованих видань дотримуються балансу думок (0,19 бали в друкованих і 0,23 – в онлайн). І це типова проблема для регіональних медіа. Трохи краще відокремлюють факти від коментарів (0,65 в друкованих і 0,69 – на сайтах).

Матеріали, на думку експертів, є однаково достовірними в друкованих виданнях і на сайтах (0,79 бали). Тексти, на думку експертів, написані доступно для розуміння – 0,96 і відповідно 0,98 бали. Найвищим балом майже у всіх регіонах експерти оцінили доступність та відсутність у текстах мови ворожнечі (1 бал з максимальних 5).

Моніторинг показав, що серед друкованих видань 8 областей найкраще стандартів дотримуються журналісти Рівненської та Тернопільської областей. Їх роботу оцінено в 4 і 3,94 бали з 5 максимальних. Найгірша ситуація зі стандартами у Донецькій області – 3,02 бали. Серед онлайн медіа найвищі бали отримали сайти роздержавлених видань регіонів Рівного та Чернігова.

Проте, у багатьох матеріалах херсонських видань на місцеві теми журналісти, не є нейтральними: їхнє ставлення до ситуації стає очевидним із заголовків: «Свою роботу активно розпочала громадська рада», «Роздольненську ОТГ намагається зруйнувати місцева влада», «Міськвиконком переформатували під міського голову». Цікаво, що у самих текстах журналісти можуть наводити декілька точок зору, однак заголовок уже задає тон сприйняттю матеріалу, відтак, читача підштовхують до потрібних висновків”, – зауважує експертка Наталія Стеблина.

Жанри

На жанри оцінювались виключно матеріали в друкованих виданнях.

Як і в інших регіональних медіа, на шпальтах реформованих видань найбільший відсоток складають інформаційні жанри – 39,3%. Ще 34,7%, тобто більше третини загальної площі займають тексти категорії “Інше” (привітання, гороскопи, кросворди, рецепти, тощо).

12% газетної площі віддано під прес-релізи, звіти, офіційні повідомлення, здебільшого від органів влади. То скільки ж площі залишається для суспільно важливих текстів?

Аналітичні матеріали складають тільки 3% контенту; інтерв’ю 2,3%; художні жанри – 2,8%. Листи і звернення читачів – популярний жанр в читачів місцевих ЗМІ – 1,2%.

Один приклад журналістського розслідування експертам все ж вдалося знайти у газеті «Свобода» (Тернопіль) серед 24 реформованих видань у 8 регіонах України, що були відібрані для квітневого моніторингу. Таким чином, журналістські розслідування становили 0,1% від загального контенту.

Журналісти локальних медіа не займаються журналістськими розслідуваннями, серед причин називають ризики, висока вартість (розслідування в центральних медіа зазвичай проводиться на грантові кошти), значні витрати в часі, нестачу рішучості і необхідних навичок. Подібну ситуацію експерти ІДПО спостерігали протягом шести років і в обласних регіональних медіа, які досліджували раніше. З аналітичними та регіональними звітами минулих років можна ознайомитись на сайті ІДПО та Детектор медіа http://idpo.org.ua/reports

Тематика публікацій

У роздержавлених регіональних медіа та на їх сайтах журналісти приділяють більше уваги життю місцевої громади та політиці і виборам, що зрозуміло в передвиборчий період (дивіться графік нижче). У деяких виданнях доходило до крайнощів. Наприклад, у газеті «Голос народу» (Чортків, Тернопільської області) тема виборів у досліджуваний період займала третину газетної площі (9 матеріалів з 27 проаналізованих).

У квітні журналісти реформованих видань приділяли увагу соціальній сфері – 7-8% з тижневого обсягу матеріалів; проблемам місцевої економіки – 5-6%; подіям у сфері культури – 6-8%; питанням освіти – 3-5%. Причому, відсоток матеріалів на означені теми відрізняється не суттєво в друкованих та онлайн версіях. Проте, в друкованих виданнях найбільшу частку займають матеріали з категорії «Інше», що зчаста містить розважальні матеріали, гороскопи, побутові поради, рецепти, некрологи та/або вітання тощо.

Актуальні питання місцевого самоврядування і децентралізації висвітлюються менше (3,3% контенту та 2,8% в онлайн). Це при тому, що в країні повним ходом розгортається реформа децентралізації. Майже зовсім не пишуть журналісти реформованих видань про війну, хід Операції Об’єднаних сил, проблеми ветеранів, родин загиблих, поранених (1% в друкованих і 2,7% на їх сайтах), переселенців (0,2% на обох майданчиках). Також не хвилюють місцевих журналістів проблеми корупції.

Про військові дії на сході України протягом моніторингового тижня вийшла одна публікація, в газеті «Свобода» (Тернопіль). Матеріал «Ворога, який окупував твою країну, потрібно знищувати!» розміщено під рубрикою «З передової». Автор – журналіст, який тривалий час перебуває в зоні АТО. В кінці тексту зазначено – «закінчення в наступному номері», з чого можна зробити висновок, що тему війни це видання висвітлює регулярно.

При цьому донецькі експерти відзначають, що “не побачили жодного повноцінного проблемного матеріалу на цю вкрай актуальну для регіону тематику. В газетах «Зоря» та «Вісті», що представляють північ Донеччини, Слов’янськ та Лиман (тобто територію, звільнену від агресора ще у 2014 році) геть ігнорують цю проблематику. Принаймні в цьому моніторинговому періоді не опублікували жодного матеріалу, – зазначає Олена Самойленко. – А газети Бахмута (що майже на лінії фронту) та Покровська публікують інформацію щодо Операції Об’єднаних сил, але специфічного характеру. Так, бахмутська «Вперед» на першому тижні квітня повідомила своїм читачам новину «Погиб в машине от взрыва гранаты» (в якій йдеться про загибель військового, але не на фронті) та інформаційне повідомлення «Розпочато призов громадян на строкову військову службу». Подібну «службову» інформацію оприлюднив і «Маяк»: «Покровсько-Ясинуватський ОМВК проводить набір кандидатів на військову службу за контрактом».

Для порівняння: половина дослідженого контенту районних газет Чернігівської області (47%) становить «всяка всячина» – сюди віднесені життєві історії, поради городникам, рецепти, прогнози та гороскопи. Матеріали про життя місцевої громади становлять всього 13%.

Наприклад, два рівненських сайти – «Життя і слово» та «Новини Рокитнівщини» – нічого не публікували про Операції Об’єднаних сил, проблеми переселенців та місцеве самоврядування.

Прикладом може бути текст на сайті Кременець.сіті («Діалог») «На вишивання картини пішов рік: як колишній атовець вишивав портрети своїх батьків», в якому порушено тему повернення до мирного життя вояків після участі в Антитерористичній операції на сході країни.

Походження

У реформованих регіональних друкованих медіа восьми регіонів найбільший відсоток (36%) складають власні журналістські матеріали. Це гірше, ніж ми спостерігали в інших регіонах. Досі співвідношення протягом моніторингу 2017-2018 років було на користь власних матеріалів (більше 50%).

Майже стільки ж (35,4%), – запозичені тексти із посиланням на джерела. І майже третина 28,6% контенту не ідентифіковані.

Наприклад, у Донецькій області запозичені матеріали з чіткою ідентифікацією джерела інформації склали 35% (43% у лютому). В основному це або прес-служби організацій та установ, або інші ЗМІ. Майже половина – 45% – не мають ані підпису, ані позначки-посилання на джерело, тобто невідомого походження. Кількість контенту-«інкогніто» цього разу суттєво збільшилась, на 12% у порівнянні з лютим 2019 року, що турбує експертів, адже редакції таким чином не дотримуються стандарту достовірності та втрачають довіру читачів.

Як зауважив експерт Володимир Садівничий, «місцеві газети Сумської області оголосили «рух анонімників», що полягає в масовій публікації матеріалів без авторського підпису». Так, Краснопільська газета «Перемога» лише в 10 із 24 матеріалів (рекламу й оголошення відкидаємо!) вказує автора». Найзнаковішим експерт визначив «Репортаж із виборчої дільниці» під рубрикою «Вибори 2019. Тут є все – запитання до учасників процесу, наведення цифр, висновки й відступи, навіть помилки, а от автора немає».

Серед видань Рівненської області найбільше авторських матеріалів пропонують читачам «Сарненські новини», в яких – 55% власних текстів, найменше запозичених – 38% та неідентифікованих – 6%.

Тональність

Квітневий моніторинг ІДПО засвідчив переважно нейтральну тональність у друкованих виданнях (82%). Позитивну тональність мають 15% матеріалів; із негативним забарвленням – 3% текстів. Тенденції щодо тональностей в регіональних роздержавлених медіа такі ж, як ми спостерігали протягом останніх двох років моніторингу в регіональних медіа. Онлайн медіа ставили більше публікацій з негативними інтонаціями, ніж друковані. Проте їх кількість не перевищила 8%.

 

Сайти

У квітні досліджувалися електронні версії реформованих регіональних медіа в Донецькій, Полтавській, Херсонській, Чернігівській, Рівненській, Івано-Франківській, Тернопільській та Донецькій областях.

Деякі з реформованих видань не мають сайтів, інші мають, але не оновлюють їх регулярно. Проте, більшість усвідомили перевагу онлайн платформ і використовують їх активно. Характерно, що з 24 реформованих районних газет Чернігівщини лише дві мають сайти. Газета Чернігівського району «Наш край», редакція якої знаходиться у Чернігові, розміщує лише електронну версію газети – https://issuu.com/nash_kray.

Щодо онлайн-видань, то місцеві редактори переважно сприймають їх як другорядні платформи (за винятком газети «Галичина»). На всю Івано-Франківську область ледь знайшлося 2 районні газети, які мають свої сайти. Деякі редакції, очевидно, пробували їх заснувати, але чомусь відмовилися, і їх сайти не наповнюються рік чи й навіть більше. Експерти також вважають розміщення 3-4 публікації в день недостатнім для привернення уваги аудиторії («Вісті Калущини»). Для невеликих редакцій може бути проблемою знайти кошти на власний стартап. Добре, якби їх можна було б залучати за допомогою грантів”, – вважає Любов Василик.

Матеріали з ознаками замовності

Найбільше матеріалів з ознаками політичної і комерційної замовності розмістили сайти Полтавської – 24,6%; Херсонської – 18,8%; Івано-Франківської -11,3%; Сумської- 10,2%, Рівненської – 9,6%; Донецької -5,6%. Краще виглядають на фоні інших сайти реформованих видань Тернопільської області 3,3%.

На сайтах Сумщини розміщено 3,6%, а на сайтах Івано Франківська – 2,9%; Тернопільщини – 1,7% неналежно маркованої реклами.

Наприклад, на сайті kahzorya.org.ua як-от «Каховської зорі» (херсонська область), активно просували депутата Херсонської облради Павла Філіпчука. Незалежні експерти виявили, що більше половини матеріалів в обраний тиждень на сайті були з ознаками замовності (53%). Серед реформованих видань Херсонщини, які досліджувалися, найбільш популярним сайтом є https://nk-online.tv/ газети “Нова Каховка”, який найчастіше оновлюється і містить більш різноманітний контент. При цьому, п’ята частина його матеріалів містить ознаки замовності (20%).

Стандарти

Журналісти електронних версій видань у вибірці дотримувались стандартів на рівні друкованих видань – 3,67 балів з 5 максимальних. На сайтах, так само як і на шпальтах газет відсутні мова ворожнечі (1 бал). Тексти є доступними для сприйняття – 0,98 бали.

Більшість матеріалів (78%) мають посилання на джерела і можуть вважатись достовірними, оцінка 0,78 бали з 1.0. Журналісти здебільшого відділяють факти від коментарів – 0,68 бали.

Найгірша ситуація традиційно з дотриманням балансу думок – 0,22 бали. Але це трохи вище, ніж у друкованих медіа (0,16 бали).

Найкраща ситуація зі стандартами серед реформованих видань у сайту газети «Нове життя», Херсонська область – http://ivanivka.info, який отримав 4,4 бали з можливих 5-ти.

Наприклад, на сайті Чортків.сіті («Голос народу», Тернопільська область) тільки у 4 з 16 публікацій дотримано усіх професійних стандартів. Для прикладу – матеріал «Як українці зі всіх країв, і з Чорткова зокрема, у США за українського президента голосували».

Взірцевим щодо дотримання балансу думок на Кременець.сіті («Діалог») можна назвати «Вибори президента у Кременці: пряма трансляція».

“Помітно, що редакції електронних медіа на Тернопільщині широко застосовують технічні можливості Інтернету, доповнюючи матеріали фотографіями, відео, гіперпосиланнями на попередні публікації по темі. Таким чином, суттєво покращують якість контенту”,- зауважує координаторка експертної групи Наталя Назарова.

Натомість, експерти дослідили, що низька оцінка за стандарти у сайту kahzorya.org.ua газети “Каховська зоря” (Херсонська область) пояснюється великою кількістю «джинси». Оскільки видання доволі агресивно просуває місцевого політика Павла Філіпчука, друкує тексти його авторства, то це, відповідно, відображається на стандартах.

Експерти вважають, що відсутність балансу – може мати кілька причин. Серед них – непрофесійність, лінощі, можливий дефіцит кадрів у виданнях, або свідома редакційна політика, коли видання відстоює інтереси свого головного спонсора/рекламодавця. З цих причин хибує і дотримання стандарту достовірності.

Походження

Цікавим спостереженням є те, що на сайтах реформованих видань більше матеріалів власного виробництва, ніж в друкованих – 55% (у друкованих 38%). Вочевидь це можна пояснити тим, що на сайтах друкують менше офіціозу, прес-релізів.

30,8% текстів запозичені, але містять посилання на джерела. 14,3% контенту складають неідентифіковані публікації, що значно менше, ніж у друкованих (28,6%).

Майже відкриттям для експертів став чернігівський сайт Сусіди.City, що працює для двох міст Мена і Корюківка. Обидва розділи сайту містять 90% та 98% власних матеріалів із зазначенням автора, що не часто практикують місцеві новинні інтернет-сайти. Редакції газет «Маяк» (Корюківка) та «Наше слово» (Мена) завдяки проекту АБО (Агенції розвитку локальних медіа) мають спільний сайт Сусіди.City. Як показав моніторинг, це є вдалим та оптимальним рішенням для місцевих газет. Оскільки газети отримали не лише сучасний дизайн сайту та його технічну підтримку, але й відповідні умови щодо редакційної політики інтернет-ресурсу. Дотримання стандартів новинної журналістики є вимогою донора. Ці сайти показують вищі, ніж газети показники по стандартах та не розміщують «джинси».

На думку експертів, більшість сайтів роздержавлених видань, не стали додатковим ресурсом для їхнього розвитку та розширення читацької аудиторії. Вони мають вигляд передовсім іміджевої інтернет-візитки, а не ще одного каналу комунікації – як з читачами, так і з рекламодавцями. На сайтах майже відсутні оригінальні новини, що не були опубліковані у газетах.

 

Про моніторинг

Моніторинг регіональних друкованих та Інтернет – медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі зміняється перелік областей, в яких проводиться дослідження. У квітні моніторинг проводився у Полтавській, Херсонській, Чернігівській, Рівненській, Івано-Франківській, Тернопільській, Сумській та Донецькій областях. Кожний регіон представлений чотирма регіональними друкованими та чотирма онлайн-виданнями.

Список видань.

Донецька область: «Вісті» (Слов’янськ) та сайт «Карачун» https://karachun.com.ua/;«Зоря» (Лиман); «Маяк» (Покровськ) http://pokrovsk.city/;

«Вперед» (Бахмут).

 Сумська область: “Білопільщина” (Білопільський район);

 “Ворскла” (Великописарівський район) http://www.vorskla.in.ua/;   

 “Голос часу” (Ямпільський район) https://yampil.info/   

 “Перемога” (Краснопільський район) https://krasnews.wordpress.com/.

 Івано- Франківська область :“Галичина” (Івано-Франківськ, обласна) https://galychyna.if.ua/; “Західний Кур”єр” (Івано-Франківськ);

 “Вісті Калущини” (Калуш) http://visti-kalush.com.ua/;

 “Голос Покуття” (Снятин).

 Полтавська область: “Полтавський вісник”  http://www.visnyk.poltava.ua/ ; ”Перемога” http://peremoga.in.ua/; Лубенщина https://lubenshchyna.com.ua/;

Зоря” (Лохвицька районна газета)  http://zorya.pl.ua/contacts.

Херсонська область: “Трудова слава”http://www.trudslava.org.ua/; “Вісті”( Нововоронцовка) https://vistinov.com.ua/; “Каховська Зоря” http://www.kahzorya.org.ua; “Нове життя” http://ivanivka.info

Чернігівська область: “Трудова слава” (Ічня) http://trudova-slava.at.ua ;

“.Наше слово” (Мена) http://nslovo.com; «Ніжинський вісник (Ніжин) http://www.mynizhyn.com;”Маяк” (Корюківка) https://susidy.city 

 Рівненська область: “Сарненські новини ” (Сарни)  http://sarnynews.in.ua/;

 “Життя і слово”( Острог) http://zhislovo.rv.ua/ ; “Новини рокітнівщини” (Рокитнів) http://novinyrokytno.do.am/; “Нове життя” (Здолбунів) –  http://newlife.rv.ua/ ;

Тернопільська область «Діалог» (Кременець) https://kremenets.city/ ;

 «Голос народу» (Чортків) https://chortkiv.city/; “Подільське слово” (Тернопіль);

 «Свобода» (Тернопіль) http://svoboda.te.ua.

 

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально-важливі матеріали, моніторинг 2017-2019 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:

ІДПО – http://idpo.org.ua/reports

Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/

Інтерньюз – http://monitoring.internews.in.ua/

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти:

Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.

 

 

Оголошено переможців обласного конкурсу шкільних видань

Сьогодні в Сумському державному університеті нагородили переможців конкурсу газет, радіопрограм та сайтів шкільних закладів Сумської області. Конкурс має на меті посилювати інтерес школярів до фаху журналіста й розвивати медіа-освіту на Сумщині.

Організатори – ГО «Медіакомпас» у партнерстві з ГО «Сумський прес-клуб», Управлінням освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, кафедрою журналістики та філології СумДУ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні в реалізації проекту «Регіональний професійний центр базової медіаосвіти».

Заявки на участь подали 22 навчальних заклади. Переможців визначали в низці номінацій.

У номінації “Краща шкільна газета” перемогли:
І місце – “Гімназія” ( Сумська гімназія №1);
ІІ місце – “Кебета” (Сумська обласна гімназія для талановитих та творчо обдарованих дітей);
ІІІ місце – “School-Інформ” (Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені Ігоря
Гольченка Сумської міської ради).

У номінації “Краща шкільна радіопередача” на розгляд журі подана лише одна робота – передача “Наше шкільне життя” (Сумська спеціалізована школа І – ІІІ ступенів № 10 ім. Героя Радянського Союзу О.Бутка). Журі відзначило авторський колектив грамотою за творчий пошук.

Переможці в номінації “Кращий шкільний сайт”:
І місце – Буринська спеціалізована школа І – ІІІ ступенів №1 імені В.М. Кравченка;
ІІ місце – Глухівський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою;
ІІІ місце – Сумська обласна гімназія для талановитих та творчо обдарованих дітей.

У номінації “Кращий тематичний випуск шкільної газети” найвищі оцінки отримали:
І місце – “Гімназія” (Сумська гімназія №1 м. Суми);
ІІ місце – “Шкільні теревені” (Стецьківська загальноосвітня школа І-ІІІ степенів);
ІІІ місце – “Мудрагелі” (Хмелівський навчально-виховний комплекс Роменської районної ради).

У номінації “Креативний випуск шкільної газети” перемогли:
І місце – “Гімназія” (Комунальна установа Сумська гімназія №1 м. Суми);
ІІ місце – “School-Інформ” (Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені Ігоря Гольченка);
ІІІ місце – “Палітра шкільного життя” (Лебединська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат).

У номінації “Найактуальніше публікація” лідерами стали:
І місце – Ліна Герасименко, “Кебета” (Сумська обласна гімназія для талановитих та творчо обдарованих дітей);
ІІ місце – Еліна Козупиця, “Шкільні теревені” (Стецьківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів) та Анна Непокритова, “Кебета” (Сумська обласна гімназія для талановитих та творчо обдарованих дітей);
ІІІ місце – Н. Василенко, Беївський навчально-виховний комплекс: Беївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – Беївський дошкільний навчальний заклад, Липоводолинський р-н.

У номінаціх “Кращий автор шкільної газети” перемогу отримали учениці Сумської гімназії №1 Аріна Орєхова, Олена Штокало, Валерія Норик, які посіли І, ІІ і ІІІ місця відповідно.

У номінації “Кращий автор шкільного сайту” – два призових місця:
І місце – Карина Горюнова (Шосткинський ліцей-інтернату спортивного профілю);
ІІ місце – Владлена Косогова (Буринська спеціалізована школа І – ІІІ ступенів №1 імені В.М. Кравченка).

Також учасникам вручали спеціальні відзнаки від оргкомітету й журі.

Школярі та їхні наставники отримали грамоти, книги, канцтовари та інші подарунки.

Голова ГО “Медіакомпас” Олена Ткаченко зазначила, що конкурс проводитиметься й наступного року і закликала учасників надсилати відгуки, побажання та пропозиції на електронну пошту організації, щоб оргкомітет урахував їх у майбутньому.

 

Головний редактор “Радіо Свобода” провела тренінг для студентів-журналістів

Про відданість принципам незалежної журналістики, виробництво чесних, об’єктивних новин, а також про місію медіа щодо просування демократичних цінностей ішлося на тренінгу головного редактора Київського бюро “Радіо Свобода” Інни Кузнєцової для студентів-журналістів .

Відома журналістка розповіла про редакційну політику незалежної медіакорпорації (фінансується Конгресом США), як  відбувається пошук тем для репортажів, інтерв’ю, передач, про поширення  інформації  на різних  платформах (радіо, онлайн, телебачення, відео) та інше.

Під час тренінгу  третьокурсники  опановували також стрім-технологію:  одні  готували  інформацію  політичної  чи то культурної тематики, інші  стрімили  подію  в соцмережі. Додавало драйву те, що  матеріал  повинен  був  привернути увагу якомога більшої  аудиторії. Інна Кузнєцова проаналізувала роботу кожної групи, дала  фахові  поради та рекомендації. 

Приємно, що у журналістки склалося гарне враження про  аудиторію, з якою довелося працювати: 

 

 І на завершення –  спільне  фото напам`ять.

 Тренінг відбувався за підтримки громадської організації “МедіаКомпас”.

 

 

 

Журналістські громадські організації: що ми про них знаємо?

Говоримо з регіональним медіаекспертом та головою Сумського прес-клубу Олексієм Захарченком про журналістські громадські організації, їх специфіку й основні завдання.

Довідково. Олексій Захарченко – журналіст, провідний медіаексперт міста Суми та голова ГО «Сумський прес-клуб». З 2013 року – експерт із моніторингу новин регіональних телеканалів «Детектор медіа» (ГО «Телекритика»), а з 2014 і регіональний представник Інституту Масової Інформації в Сумській області. Раніше працював кореспондентом кількох інтернет-порталів, був редактором газет «Молодь.UA», «Твоє право», зокрема Сумської інтернет-газети «Сотня» (100.sumy.ua).

– У Сумській області діють сотні громадських організацій різних спрямувань. Здебільшого люди об’єднуються у ГО для того, щоб разом досягнути спільної мети, або ж знайти однодумців із того чи іншого питання. Серед них є і громадські організації журналістів. Тому для початку розкажіть, що ж це – журналістська громадська організація і назвіть, будь ласка, її основні функції та завдання.

– Громадська організація журналістів – це об’єднання, яке має сприяти їхній професійній діяльності, захищати права і свободи представників мас-медіа. Загалом поняття «професійний журналіст» в Україні є дещо застарілим і потребує уточнення. Зокрема, згідно з чинним національним законодавством, офіційно не вважаються професійними журналістами працівники інформаційних сайтів – при тому, що за останніми дослідженнями для більшої половини українців джерелом новин є саме сайти. Громадське об’єднання журналістів, на мою думку, має об’єднувати усіх, хто займається журналістською діяльністю – як співробітників «офіційних» медіа (ТБ, радіо, газет), так і журналістів-аматорів, блогерів тощо. Оскільки сама форма громадського об’єднання не передбачає чіткої формалізованої структури, то, як правило, розподіл обов’язків серед членів організації формується в процесі діяльності, відповідно до нахилів і вмінь того чи іншого члена організації.

–        Скільки журналістських громадських організацій у Сумській області? Чи мають вони між собою помітну різницю?

–        Окрім Сумського прес-клубу, на Сумщині існують Сумська обласна організація Національної спілки журналістів України, Асоціація регіональних ЗМІ Сумщини, Громадська організація «МедіаКомпас», Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області. Кожна з організацій має свій напрям діяльності. Зокрема Гільдія ветеранів об’єднує в основному колишніх працівників ЗМІ, а Асоціація регіональних ЗМІ Сумщини – переважно представників районних газет області. «МедіаКомпас» переважно працює зі студентами спеціальності «Журналістика» факультету ІФСК СумДУ.

–        Ви голова потужної журналістської організації – Сумського прес-клубу. У чому полягає основна складність роботи у прес-клубі? З якими проблемами доводиться зустрічатися під час роботи?

–        Основна складність у роботі організації – відсутність у багатьох журналістів бажання підвищувати свій рівень, розвиватися. Велика частина працівників медіа є апатичними й не демонструють бажання брати участь у навчальних тренінгах, отримувати нові знання. Це суттєво знижує професійний рівень матеріалів у сумських засобах масової інформації. Місія ж Сумського прес-клубу звучить так: «Бути джерелом якісної об’єктивної інформації для регіональних ЗМІ та населення». Тож завжди намагаємося надавати об’єктивну й виважену інформацію. Зокрема, організація іноді практикує специфічні за форматом медіа-заходи, коли інформація журналістам подається не у вигляді прес-конференції, де представлена лише одна зацікавлена сторона, а у вигляді засідань прес-клубу, на яких присутні всі зацікавлені сторони конфлікту чи проблеми. Таким чином забезпечується баланс і рівне представлення інтересів сторін у ЗМІ.

–        Сумський прес-клуб – неприбуткова недержавна громадська організація. За рахунок чого ж існує ця ГО?

–        Прес-клуб регулярно реалізує проекти за фінансової підтримки місцевих та міжнародних донорів. Зокрема, низка заходів отримали підтримку на конкурсі Управління інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Сумської обласної державної адміністрації. Також ми регулярно й плідно співпрацюємо з Фондом розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Завдяки саме цій співпраці реалізовано навчальні проекти «Молодіжні студії сучасної української журналістики», «Сучасний тележурналіст: майстер-класи для напрацювання навичок репортерства та аналітики», «Школа журналістських розслідувань». Також прес-клуб отримував на конкурсній основі грантову підтримку від організацій «ІнерНьюз», Міжнародний фонд «Відродження» та багатьох інших.

–        Чим відрізняється Сумський прес-клуб від інших журналістських ГО?

–        Основна відмінність – спрямованість не лише на захист прав членів організації, а й на їхнє професійне зростання. Сумський прес-клуб регулярно проводить навчання для журналістів, залучає їх до поїздок на тренінги до інших міст, завдяки існуючій в Україні мережі прес-клубів регулярно організовує для журналістів Сумщини візити та обміни досвідом із журналістами інших областей (Чернівецької, Тернопільської, Харківської, Закарпатської тощо).

Інтерв’ю провела

Богдана Шевченко

Як розпізнати якісне інформування про конфлікти?

Кандидат наук із соціальних комунікацій Юлія Бондаренко провела 19 березня тренінг “Конфліктно-сенситивна журналістика: актуальність та ризики”. Учасниками стали студенти спеціальності “Журналістика” СумДУ.

Тренер пояснила, які підходи та методи дозволяють ЗМІ надавати громадськості більш повну, об’єктивну, достовірну інформацію про конфлікти та за якими ознаками розпізнати якісну журналістику.

Учасники  з’ясували головні завдання ЗМІ при висвітленні конфлікту: розібратися у конфлікті, пояснити його, повідомити обставини, відшукати інші точки зору. Журналісти повинні намагатися зрозуміти, чого прагнуть всі сторони конфлікту і які можливі варіанти для деескалації, компромісу чи повного врегулювання конфлікту.